Інформаційний світ, у якому ми сьогодні живемо, вносить свої корективи в шкільну освіту: нині школа повинна об’єднати елементи консерватизму, засновані на традиціях нашої освіти і менталітету, з тими змінами, що з’являються щоденно з розвитком навчального процесу. Величезний недолік сьогоднішньої школи в тому, що вона намагається копіювати систему вищої освіти. Однак апріорі зрозуміло, що школа не повинна бути варіантом репетиторства і що учень повинен у ній одержувати більш широкі знання, ніж потрібні для вступу. Взаємини школи і вищого навчального закладу – це особлива проблема, і вона існує в багатьох європейських країнах. Вирішити її можна, якщо між школою і вищим навчальним закладом ввести деяку третю освітню ланку, що допоможе школяреві спеціалізуватися в обраному ним напрямку – технічному, природничо-науковому чи гуманітарному. У нашій ситуації роль такої третьої ланки успішно виконує профільна освіта. 

 Щоб досягти основних завдань профільного навчання – створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів і нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки; виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією; формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної компетенції учнів, спрямування підлітків щодо майбутньої професійної діяльності; забезпечення наступно-перспективних зв’язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю [1], – в загальноосвітній школі доцільно скористатися методом проекту. Проектна діяльність – нині одна з найперспективніших складових освітнього процесу, тому що створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетенції, які на Раді Європи були визначені як основні в ХХІ столітті: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні [2]. Самостійне здобування знань, систематизація їх, можливість орієнтуватися в інформаційному просторі, бачити проблему і приймати рішення відбувається саме через метод проекту. 

 Захист проектів – той проблемно-пошуковий метод, який доцільно застосовувати у старших класах на уроках зарубіжної літератури [3]. Роздуми, спостереження, аналіз явищ життя і мистецтва притаманні старшим підліткам. Саме метод захисту власних проектів відкриває такі можливості. Він спрямований на збудження розуму, формування критичного мислення, осягнення насамперед себе, вивчаючи літературу як вид мистецтва. Учитель же виступає спочатку як організатор двостороннього навчального процесу, питома вага якого – самостійна робота учнів, а потім, під час саме захисту проектів, виконує роль творчо-корегуючу. Ефективність застосування методу залежить від багатьох факторів: опанування учнями тексту літературного твору, місце уроку в темі, загальний рівень підготовки учнів, їхнє ставлення до творчих завдань, психологічний клімат у класі, майстерність учителя, чіткість питань, мети, інструкції. 

У фахових журналах зустрічається опис довгострокового методу «Захист власних проектів», коли учні протягом тижня, місяця виконують завдання вдома, а потім захищають власну роботу на уроці. Але наші діти перевантажені домашніми завданнями: і їхнім обсягом, і майже постійним творчим підходом до виконання як літератури, мови, історії, так і біології, географії, хімії. Тому доцільна методика проведення «захисту власних проектів» на уроці за 20-30 хвилин з високим рівнем результативності. 

 Краще застосувати цей метод на етапі закріплення знань, умінь, навичок, коли текст прочитано, проаналізовано (якщо тема розрахована на один урок, то перша частина уроку – знайомство з текстом, частковий аналіз, складання плану, друга – виконання і захист проектів). Назви всіх проектів (п’ять-шість залежно від кількості учнів у класі) написані на дошці. Учитель знайомить учнів з кожним проектом, коротко пояснює завдання (як варіант його можна розписати в інструкціях), яке разом з трафаретами – назвами проектів та матеріалами для виконання завдань (папір, словники, фломастери, маркери, олівці, пластилін), він розкладає на столи (яких п’ять-шість) учнів. 

Наприклад, проект: 

 «Я – лінгвіст» (робота зі словниками (завдання: розкрити зміст слів);

 «Я – художник» (зробити ілюстрації до цитат, кольорові асоціації);

 «Я – скульптор» (зробити скульптурні фігурки речей-символів);

 «Я – перекладач» (уривок твору перекласти іншою мовою). 

Тепер, коли учні познайомились із проектами, вони повинні обрати один і за 20 секунд зайняти місце у групах. Хтось буде генератором ідей, інші стануть виконавцями, можливо, будуть і сторонні спостерігачі, але з часом і вони зацікавляться. На виконання роботи дається 10-20 хвилин залежно від кількості груп і складності завдань. Під час роботи вчитель допомагає, пояснює, контролює ситуацію, а пізніше, під час захисту, вчитель або словесно оцінює роботу кожної групи (можливо, окремих учнів), або працює із заздалегідь підготовленими аркушами оцінювання, куди записуються прізвища членів кожної групи і ставляться оцінки. Вчитель і учні можуть ставити питання будь-якій групі після захисту власного проекту. 

Наприклад, учитель може запитати клас: 

 1. Чи змогли учні передати малюнками суть творів? 

 2. Чи вдало вибрані предмети-символи? 

 3. Відчули ви власну позицію автора у поетичних рядочках? 

 Говорячи про речі-символи, вчитель може поділитись, що для нього є символом твору (наприклад, музика). Звучання музики може стати своєрідним поштовхом до уроку. На її фоні можна запропонувати учням домашнє завдання, до речі, також на вибір. Сформулювати його можна за аналогією до назви проектів, що виконувались на уроці. 

 Враховуючи завдання профілізації школи, специфіку вивчення зарубіжної літератури у класах різних профілів, захист проектів як метод є універсальним. Учитель підбирає завдання відповідно до профілю класу. Так, проводячи урок за темою «Імпресіонізм. Поль Верлен» у 10 класі художньо-естетичного профілю пропонуються проекти: «Я – дизайнер» (із предметів: каміння, тканина, засушені квіти... – створити композиції, в яких відчувається імпресіонізм) або «Я – дизайнер приміщення» (треба зробити ескіз імпресіоністичного куточка) або «Я – модельєр» (намалювати модель капелюха або будь-яких деталей одягу з елементами імпресіоністичності) або «Я – музикант» (підібрати музику до віршів Поля Верлена).

У класах філологічного профілю доцільними є проекти «Я – поет», «Я – режисер», «Я – перекладач», «Я – літературознавець». Та й у класах фізико-математичного, природничого, технічного профілів завжди знаходяться поети, режисери, знавці літератури, психологи, а групи «Я – художник», «Я – скульптор», «Я – науковець» формуються учнями дуже швидко. 

Відповідно до тексту твору, що вивчається на уроках, учитель може запропонувати різні проекти. На фізико-математичному профілі цікавим стане проект «Я – знавець формул» (створити за текстом формулу щастя, добра...), на технічному – «Я – технік» (дослідити за текстом технічні засоби, наприклад, пересування героїв або технічні характеристики корабля, приладдя...). 

 Отже, якщо вчитель творчо підійде до організації роботи за методом захисту проектів – запропонує як універсальні, так і ситуативні проекти, чітко складе інструкції для кожної групи з урахуванням вікових можливостей дітей, знайде потрібні слова, щоб підбадьорити учнів, створити творчу атмосферу, ситуацію успіху, – то результатом стане краще розуміння художнього твору, його аналіз, побудова власних інтерпретацій, розвиток творчих здібностей учнів. 

Пропонуємо один довготривалий внутрішньокласний проект із зарубіжної літератури, проведений в рамках обласного семінару «Метод проектів як засіб розвитку компетентності учнів на уроках зарубіжної літератури в умовах профільного навчання» (квітень, 2009 року, Іршавський район). 

 Л і т е р а т у р а 

 1. Програма з української мови для профільного навчання учнів 10-12 класів. Академічний рівень. Суспільно-гуманітарний напрям (історичний, правовий, філософський профілі); філологічний напрям (профілі – іноземна філологія, історико-філологічний); художньо-естетичний напрям / Укладачі програми: Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, А.М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф.  

2. Другов Влад. Про сучасні тенденції у поширенні методів проектного навчання. – www. osvita.org.ua; Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: Практико-зорієнтований збірник /Кер. авт. колективу – директор ліцею міжнародних відносин № 51 С.М. Шевцова; Наук. кер. і ред. – канд. істор. наук І.Г. Єрмаков. – К.: Департамент, 2003. – 500 с.; Освітні технології: Навч.-метод. посіб. /О.М. Пехота, А. З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. // За заг. ред. О.М. Пехоти. – К.: А. С. К., 2002. – 255 с.; Сіптарова С.В. З досвіду застосування методу проектів / С.В. Сіптарова // Всесвітня л-ра в середніх навч. закладах України. – 2004. – № 1. – С. 4-5; Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність. Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2007; Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – № 8, 2007. – 128 с. та ін. 

 3. Сінегіна С.М. Захист проектів. Специфіка використання методу на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література в школі. – № 15-16 (39-40), серпень, 2006. – С. 21-27. 

Урок зарубіжної літератури в 10 класі 

Тема: М. Метерлінк «Синій птах». Пошуки щастя 

Мета. розкрити зміст п’єси, розвивати навички проблемно-тематичного аналізу; шукати спільне і відмінне в прочитаних творах; розкрити символіку твору, довести, що істина нескінченна, за неї треба боротися, активізувати пізнавальні можливості виховувати старанність і наполегливість у пошуковій роботі; виховувати уважне ставлення один до одного. 

Тип уроку: урок завсвоєння нових знань. 

Форма проведення.:проект. 

Обладнання: портрет М. Метерлінка; тексти феєрії М. Метерлінка «Синій птах» та драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», ілюстрації до п’єс, мультимедійний комплекс. 

Епіграф.Потрібно вірити в можливість щастя, аби бути щасливим. (Лев Толстой) 

Зміст уроку 

I. Організаційна частина 

 1. Слово вчителя (актуалізація опорних знань про проект) Учні! Сьогодні ми працюємо за проектом. А це значить – працюємо за шістьма «П». (Учні піднімають аркуш паперу з написаними визначеннями шести «П», один озвучує). 

 1. Проблема. У нашому випадку – це пошуки щастя у феєрії М. Метерлінка «Синій птах». 

 2. Пошук інформації. пошуками інформації займалися всі учні, яких розділено на 3 групи. 

 3. Планування. для кожної з груп було складено план наукового дослідження. 

 4. Продукт. це – відповіді, які ви почуєте на уроці. 

 5. Презентація. це – захист наших наукових досліджень. 

 6. Портфоліо. Це – папка, в якій зафіксовано проходження проекту і зібрано всі матеріали. 

 Учитель. Сьогодні, учні, ми з вами припадемо до джерела бельгійської прози, що називається «Синій птах», воно напоїть нас добром і силою, вірою в людину допоможе зрозуміти просту істину – щастя людини в її руках. На минулому уроці ми ознайомилися з життям і творчістю видатного бельгійського письменника Моріса Метерлінка. Ви знаєте, що Метерлінк – це письменник,творчість якого увібрала в себе всі типові риси символізму. Його концепція дійсності цілком містична: за світом явищ, які ми сприймаємо, ховається інший, істинний світ, щось невідоме, незрозуміле, невидиме. В художньо-естетичному плані творчий шлях Метерлінка пролягає від «драми- мовчання» до «театру надій», найвищим проявом якого стає його філософська п’єса-феєрія «Синій птах», написана у 1908 році. У цьому творі втілено нові погляди драматурга на життя взагалі і на творчість зокрема, автор порушує моральні проблеми. Для подальшої роботи нам потрібно пригадати значення таких слів (фіксується на дошці): проблема загадка,питання, завдання, що потребує вирішення мораль узагальнене виявлення властивостей людини, постійних прагнень, її характер, життєві правила, звички, звичаї фантастичний уявний символ знак феєрія театральна або циркова вистава, побудована на фатальному казковому сюжеті алегорія троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу Отже, «Синій птах»! Це філософська п’єса – казка про сенс життя і всемогутність людини. Вона зачаровує своєю безпосередністю. У ній багато казкових мотивів. Не можна не погодитись із словами критика і перекладача Мінського: «Синій птах» залишиться надовго, можливо, назавжди, кращою феєрією, що глибиною задуму підіймає дітей до розуміння найскладніших істин і яскравістю форми дозволяє дорослим скинути з себе тягар років і подивитися на світ дитячими очима». Слово надаємо 1 групі, дослідження якої має назву «Тільтіль і Мітіль: пошуки синього птаха». 

II. Захист проекту першої групи Тільтіль і Мітіль: пошуки Синього птаха План 

 1. Характеристика Тільтіля і Мітіль. 

 2. «Синій птах» – п’єса про сенс життя і всемогутність людини. 

 3. Подорож дітей: Країна Спогадів, Палац Ночі. 

 4. Розчарування дітей у Чарівному Лісі. Сади Блаженства. 

 5. Висновки. 

 1. Характерисика Тільтіля і Мітіль Герої п’єси подорожують казковими країнами, тому сьогодні ми разом з Тільтілем і Мітіль помандруємо Країною Спогадів, Царством Майбутнього, Палацом Ночі, Лісами і Садами Блаженств – це подорож усього людства країною, ім’я якій ЖИТТЯ. Наше дослідження полягало в тому, щоб за текстом охарактеризувати дітей, Тільтіля та Мітіль. Тільтіль та Мітіль – не просто діти, а уособлення думки письменника про могутність людської природи, про здатність особистості до духовного відродження. Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя Долі, підкоряють природні стихії, перемагають смерть. Діти жили в небагатій сім’ї, але були оточені батьківською і материнською любов’ю. 

Досліджуючи текст, ми прийшли до висновків:

 - Тільтіль бережно ставиться до свого птаха: «Я його не віддам, тому що він мій!»; 

 - діти добре пам’ятають про свою родину: «…три братики і чотири сестрички…»; 

 - не заздрять багатим: «А чому ж заздрити?» 

 – каже Тільтіль; - надзвичайно акуратні. Дідусь про Мітіль говорить: «Поглянь на неї!.. яке в неї волоссячко, які оченятка і як від неї приємно пахне!» Бабуся: «Які ж ви гарненькі, чистенькі!..»; 

 - діти надзвичайно допитливі: вони розпитують про все, що їх цікавить у дідуся з бабусею, у Душі Світла, у Країні Майбутнього; 

 - Тільтіль дуже відповідальний: він обіцяє Душі Світла повернутися вчасно із Царства Ночі й дотримує слова: «Це надзвичайно важливо, треба йти»; 

 - діти люблять один одного. Мітіль відчуває підтримку брата, а Тільтіль, в свою чергу, заспокоює її, коли вона боїться і не може далі йти; 

 - наполегливі, безстрашні: перепони, які зустрічають на шляху їх ніскілечки не лякають і не зупиняють; 

 - впевнені у собі: «…ви не маєте права відмовляти людині. Я це знаю»; 

- ввічливі та уважні до старших: до Ночі звертаються: «добродійко», до Дуба: «вибачте, добродію», до Блаженства: «…глибоко шановний Сите Блаженство»; 

 - самостійно приймають рішення; 

 - захоплюються красою; бережно ставляться до природи, навіть батька намагаються виправдати перед Дубом; 

 - іноді розчаровуються: коли діти впіймали багато птахів, але вони всі повмирали; коли дерева не хочуть їм допомагати; 

 - безстрашні, сміливо ведуть себе на кладовищі, сміливо заглядають у майбутнє; 

 - розуміють, у чому сенс життя, а тому відмовляються сісти за стіл Великих Блаженств; 

 - винесли урок з Країни Спогадів, що потрібно згадувати померлих. Тільтіль і Мітіль пройшли значні випробування, вони змінилися. Коли діти прокинулися, то на все, що оточувало їх, дивилися зовсім по-іншому. Тільтіль придивився до свого птаха, й сам здивувався. «Та він же синій!..Та це ж моя горлиця! Адже, коли я йшов, вона такою синьою не була! Так це ж і є той Синій птах, котрого ми шукали! Ми за ним ходили в таку далечінь, він, виявляється, тут!..» Діти дроворуба подолали нелегкі випробування перш ніж знайшли Істину, зрозуміли, що щастя поряд. Автор устами героїв говорить: не лякайтеся шукати, не зупиняйтеся перед Невідомим, ідіть і сміливо відчиняйте браму Таємниць, усі жахи німіють перед людиною, яка невпинна в пошуках Істини. 

 2. «Синій птах» – п’єса про сенс життя і всемогутність людини. Аналізуючи текст, ми прийшли до висновку, що лірична та мудра розповідь про пригоди брата й сестри, що вирушили на пошуки Синього птаха, символу щастя, наповнена вірою в доброчесність і мужність людини, в її перемогу над непізнаними силами і загадками природи, над тяжкими випробуваннями: голодом, зубожінням, війною. Символістська поетика у цій п’єсі стверджує перемогу добра та істини, вічне прагнення пізнати ідеал, розумну владу людини над природою. Герой п’єси «Синій птах» Тільтіль мріє про те, що святочний дід подарує його родині хоч що-небудь. Але, на жаль, всі дарунки потрапляють у будинок, що розташований поблизу їх оселі, – в будинок багатих. Усі симпатії Метерлінка на боці бідних. Саме із хатини дроворуба Фея розпочне похід за Синім птахом. Мешканцям бідних осель доручає Метерлінк пошуки Істини. Пошуки романтичного Синього птаха протиставлені колишній концепції символістської драми Метерлінка, у якій був застиглий, мертвий світ, де все було заздалегідь задане, споконвіку обумовлене. У казці ж «Синій птах» – усе в русі, пошуках, усе залежить від ініціативи, сміливості шукачів Істини. І сам процес пошуків вдосконалює людей, відкриває перед ними нові обрії. Фіналом походу Метерлінк обрав ту ж таки хатину дроворуба. Тепер вона стала «набагато красивішою», адже герої казки повернулися додому іншими людьми. Отже, це не просто повернення на лінію старту, – в серцях героїв не згасає пристрасть пошуків. Обіцянкою знайти і спіймати птаха закінчується цей незвичайний твір. Казковий Синій птах раптом навдивовижу стає схожим на горлицю, що належала Тільтілю. Виявляється, щастя завжди поруч, а його не помічають. Найвища духовна цінність, стверджує Метерлінк, – це бажання відшукати ідеал, це пошуки Синього птаха. Разом із малюками мандрують Пес, Кішка, Хліб, Цукор, Молоко, Вогонь, Вода, Душа Світла, Тварини, Предмети, Стихії, що завжди оточують людину. Перед нами розкриваються їхні характери, звички, душі. 

 3. Подорож дітей: Країна Спогадів, Палац Ночі. Передріздвяний січневий вечір. За вікном гуляє по небу місяць, оглядаючи володіння Землі, зазирає у хатини селян, особливо в ті, де є діти. Ось і хатина дроворуба. Проста, селянська, але не вбога. Камін, де ще тліють головешки. Кухонне начиння, шафа, діжа, годинник з вагою, прядка. На столі світиться лампа. На долівці, клубочками сплять Собака і Кішка. Між ними стоїть біло-синя голова Цукру. На столі кругла клітка з горлицею. Тільтіль і Мітіль сплять. Мати поправляє постіль, тихенько виходить з кімнати, загасивши перед цим лампу. Раптом лампа сама засвічується, діти прокидаються. Тільтіль і Мітіль ведуть між собою бесіду. Тільтіль розповідає, що приходила Фея і питала про Синього птаха.

Діти вирушають у подорож за Синім птахом. Пошуки Синього птаха починаються у Країні Спогадів, де діти зустрічаються з померлим дідусем та бабусею, зі своїми братиками та сестричками. 

Приходимо до висновку: тут Тільтіль і Мітіль усвідомлюють важливість духовної пам’яті, адже без неї людина не може вважати себе людиною. Наступна зупинка у Палаці Ночі. Але швидше за дітей туди прийде Кішка. Вона намовить Ніч не віддавати Синього птаха, «який може жити при світлі дня». Кішка пропонує налякати Тільтіля, Мітіль і всіх, хто з ними. Світла не буде поряд, бо йому заборонено переступати поріг Палацу Ночі. Вогонь теж не зміг прийти, бо він родич Світла. З дітьми тільки Хліб, Цукор і Пес. Тільтіль просить Ніч віддати йому ключі від дверей, де сховані таємниці. Ніч не хоче давати ключів, але Тільтіль нагадує що вона не має права відмовляти Людині. Ніч змушена погодитися. Тільтіль отримує ключі й по черзі одчиняє двері. 

У Палаці Ночі діти прилучаються до таємниць буття, які сховані за бронзовими дверима. В кожній із печер знаходяться біди, хвороби, жахи, катастрофи, нещастя, всілякі таємниці, а також Зірки, Аромати, Вогники, які супроводжують людину все її життя. Цариця Ніч зазначає, що люди давно вже нічого не бояться, тому мешканці її королівства «хворі». Але людству загрожують Війни: «Ніколи вони не були такими жахливими, як тепер». На нашу думку, цими словами автор застерігає людство від насильства і жорстокості. Але саме тут Тільтіль і Мітіль побачили синіх птахів, яких було дуже багато, вони кинулися їх ловити, але, коли діти вийшли з Палацу Ночі з птахами в руках, пернаті померли: не витримали денного світла. Ніщо не зупиняє дітей. Вони сміливі, наполегливі, а тому рухаються далі вперед. Ми думаємо, вони твердо переконані, що Синій Птах допоможе дочці Феї, а тому продовжують свою подорож. Нам теж, вважаємо, буде цікаво дізнатися, що чекає Мітіль та її брата в чарівному Лісі. 

 4. Розчарування дітей у Чарівному Лісі. Сади Блаженства У чарівному Лісі, де герої продовжують пошуки, оживає все: дерева, трави, тварини. Але тут на дітей чекала смертельна небезпека. Та Пес допоміг відбити наступ Дерев і Тварин, а Душа світла врятувала шукачів. Ми прийшли до такої думки, що природа хоче покарати людину, і мотивує тим, що Людина завжди шкодила їй. Про це свідчить діалог дерев: Дух Дуба. Ми повинні вирішити, кому випаде честь нанесення першого удару, хто відверне від наших верхівок найбільшу небезпеку, якій нас піддавали відтоді, як народилася Людина? Дух Сосни. Така честь належить тобі, нашому цареві і патріархові… Мешканці Лісу підтримують таке рішення, але ніхто, майже ніхто, не хоче виконувати його: страх перед Людиною. Дуб проголошує: Ви боїтеся Людини!.. Навіть безпомічні, беззахисні діти навіюють отой незрозумілий страх, який і робить вас усіх рабами Людини!.. Подібна нагода нам більше не випаде, і ось я, старий, немічний, що весь тремчу, сліпий, один піду на споконвічного ворога! Де він? Скориставшись алмазом, діти зуміли подолати й цю перешкоду. Думаємо, Тільтілю важко було зрозуміти, що природа так вороже була налаштована проти них. Знаходимо в тексті: Тільтіль. Вони всі повтікали? Що це з ними було?.. Напевне, збісилися? Душа Світла. …вони завжди такі, тільки звичайно цього не видно.. Тільтіль. …я не уявляв собі, що вони такі люті! Досліджуючи текст, ми прийшли до висновку: шлях до істини, до щастя дуже важкий, небезпечний, із ризиком для життя. Долаючи його, Людина пізнає і доброту, і ненависть, і любов, і зраду, і ніжність, і підлість. Смертельна загроза чекала дітей у лісі. На жаль, вони не розуміли, чому Душі Дерев і Тварин вступили в змову проти них. Тільтіль і Мітіль наївно довіряли зрадниці Кішці, Тільтіль жене від себе Пса і не чує його перестороги. Денне світло рятує Людину, поряд із нею відданий охоронець – Пес. Вона не одна в цьому світі, бо має вірних друзів. Шукати Синього птаха діти наважуються і на кладовищі, але й там його немає. Продовжується мандрівка дітей у Садах Блаженств, де вони дізнаються, що люди переслідують різну мету в житті. Психологічною кульмінацією твору є зустріч з Радістю Материнської Любові. Тільтіль зрозумів, що велике щастя, коли поряд є люблячі люди, коли ти любиш і відчуваєш підтримку спорідненої душі. Тільтіль. Ти схожа на маму, тільки набагато вродливіша за неї… Материнська Любов. Це природно. Адже я не старію. Кожний новий день додає мені сили, юності, щастя… Кожна твоя посмішка молодить мене на рік. Вдома цього не помітно, а тут видно все: це і є істина. Усі матері багаті, якщо вони люблять своїх дітей. Немає ні бідних матерів, ні некрасивих, ні старих… Їх любов є найчудовішою з усіх радостей, досить їм поцілувати дитину або дитині поцілувати їх – і всі сльози, що навертаються їм на очі, перетворюються на зорі… Материнська любов завжди поруч, то ж діти сміливо можуть йти до своєї мети. У Царстві Майбутнього Тільтіль і Мітіль зустрічаються з дітьми, які тільки мають народитися. Аналізуючи текст, перед нами постало питання: «Які таємниці відкриваються дітям у Царстві Майбутнього?» І приходимо до висновку: всьому свій час. І цей – час невблаганний, його не впросиш і не підкупиш. 

 5. Висновки 

Подорож закінчується. Діти повертаються додому (або прокидаються), чудові перетворення закінчуються. А як же Синій птах? Тільтіль гірко підсумовує: «У мене немає Синього птаха. Птах із Країни Спогадів почорнів, птах із Царства Майбутнього став червоним, птахи з Палацу Ночі померли, а в лісі я не зумів спіймати птаха. Хто ж винен, що вони то змінюють забарвлення, то гинуть, то відлітають? На що Душа світла відповідає: «Ми зробили все, що від нас залежало... Синій птах, очевидно, або не існує зовсім, або змінює забарвлення, як тільки потрапляє у клітку». Діти прощаються з Тваринами та Стихіями, які їх супроводжували. Коли вони прокидаються, все чудово змінюється, стає радіснішим, веселішим. Діти самі змінюються так, що мати їх ледве впізнає. І нарешті – щасливий фінал. На прохання сусідки Тільтіль дарує її хворій онучці свого птаха – синю горлицю. Онучка одужує. А коли Тільтіль хоче показати, як пташка дзьобає, вона виривається у дівчинки з рук і відлітає. Тільтіль обіцяє дівчинці її спіймати і, звертаючись до глядачів, каже: «Ми вас дуже просимо: якщо хтось з вас знайде, то хай принесе – вона потрібна нам для того, щоб стати щасливими у майбутньому». 

Приходимо до висновку: діти змінилися! Змінилося їхнє ставлення до світу, до всього, що їх оточує, до близьких і знайомих їм людей. Дивовижний сон Тільтіля і Мітіль про подорож за Синім птахом змінює душі головних персонажів і сприйняття ними дійсності. Вони прокидаються набагато мудрішими, щасливішими, бо зрозуміли найголовніше: за Синім птахом не треба далеко ходити – він тут, удома, в рідному будинку, де живуть батьки і панують любов, мир і злагода. 

Лірична та мудра розповідь про пригоди брата й сестри, що вирушили на пошуки Синього птаха, символу щастя, наповнена вірою в доброчесність і мужність людини, в її перемогу над непізнаними силами і загадками природи, над тяжкими випробуванням – голодом, зубожінням, війною. 

Наші дослідження показали, щоб досягти певної мети, необхідно виховувати такі риси характеру: мужність, наполегливість, щирість, порядність, чесність, добродушність, сміливість, відповідальність (одночасно інший учень на дошку прикріплює ці слова на блакитних аркушах паперу). Учні І групи. Дякуємо. Ми закінчили презентацію нашої дослідницької групи. Якщо у вас виникли запитання, то ми дамо відповіді (групі, яка захищала наукову роботу, інші можуть задати питання). 

Учитель. Отже, головними героями «Синього птаха» є діти. Образ дитини в літературі має глибокі традиції і символізує початок, чисту, безгріховну людську душу, яка щиро відчуває добро і прагне його. Вона бачить у буденному таємниче. Є в цьому образі ще один зміст: усі люди – Діти Бога. Недарма дитячі спогади живуть у нашій пам’яті до сивого волосся. Тепер доречно буде виступити із своїм дослідженням другій групі. 

III. Захист наукової роботи другої групи «Символічна картина світу. Реальні й міфологічно-казкові образи» План 

 1. Суть символічної картини світу в п’єсі «Синій птах». 

 2. Символічність сюжету та образів. 

 3. Символічність Синього птаха й Душі Світла. 

 4. Реальні й міфологічно-казкові образи п’єси «Синій птах». 

 5. Висновки. 

 1. Суть символічної картини світу в п’єсі «Синій птах» Творча людина передає своє бачення світу по-різному: через детальний опис факту, що чимось вразив, за допомогою символічних образів розповідає про глибинну сутність людського існування, відволікаючись від буденних обставин, що нав’язують власні «правила гри», звертається до безпосередніх узагальнень. Наприклад, «щастя». Кожен розуміє його по-різному: хтось вважає щастям спокійне родинне життя, хтось – творчий пошук, відкриття нового, хтось не уявляє щастя без грошей. Зрозуміло, що й шлях до кожного такого щастя буде різним. Але ж буде й дещо спільне – власне пошук щастя, як такий. То чому б не розглянути відсторонені від конкретних умов і конкретного розуміння щастя головні, найбільш загальні й абстрактні моменти цього важливого для людини питання? На нашу думку, саме ця проблема розкривається у п’єсі бельгійського письменника-символіста Моріса Метерлінка. Щастя в його творі – це Синій птах. Можна ще раз підкреслити, що йдеться не про якесь чітко окреслене розуміння щастя певної людини, а саме про образ щастя взагалі. За цим принципом узагальнення будуються й інші символічні образи, поєднані в дії вони перетворюються на символи певних думок та ідей, а якщо узяти п’єсу в цілому – створюють символічну картину світу, що відповідає світогляду автора. Таємничий зміст, на думку Метерлінка, може бути прихований не лише в словах і діях, а навіть у мовчанні. Досліджуючи це питання, ми прийшли до висновку: твір Метерлінка водночас і дуже простий для сприйняття, форма казки дозволяє дивитися п’єсу навіть маленькій дитині, але й складний: поєднання алегоричних символів змушують і дорослого поламати голову над вічними духовними проблемами, «закодованими» в образному ладунку п’єси. 

 2. Символічність сюжету та образів Ми вважаємо, символічним є і сам сюжет пошуків Синього птаха. Мало не в кожному епізоді драми знаходимо символічний зміст, тобто можемо «побачити», зрозуміти невидимі речі, їхню сутність, бути «ясновидцем». Про «яснобачення», про «здатність проникати під поверхню явищ» писав ще Артюр Рембо. М. Метерлінк також розуміє, що без зміни способу бачення жодна перебудова свідомості неможлива. Будь-яке пізнання, за Метерлінком, пов’язане зі зміною погляду. Він повинен стати пророчим, сприймати не зовнішність, а приховану сутність кожної речі, вміти відгадувати її справжній зміст. І тоді звичайне оточення виявиться казковим – настане Царство Істини. Фея Берилюна нагадує дітям, що «треба бути сміливим і бачити те, що на поверхні», «люди повинні бачити душу речей». 

Досліджуючи текст, ми відповіли на питання, чому дія в п’єсі відбувається у ніч напередодні Різдва? У чому символічність вибору саме такого часу для змалювання подій у творі? ♦ Казкові перетворення, казкові пригоди… Метерлінк «вибирає» саме такий час, щоб показати «диво духовного народження людського в людині, відкриття вічної Таємниці Буття». У ході роботи постало перед нами питання, з якою метою автор використовує прийом олюднення. ♦ Цей прийом, очевидно, символізує ідею Метерлінка про те, що світ живий. Він рухається, розвивається, і людству треба докласти чимало зусиль, щоб зрозуміти його і навчитися жити в гармонії з ним. надзвичайна роль абстрактних образів. Це – Жахи, Блаженства, Радощі. Вони уособлюють приховані сторони людської душі, як темні, так і світлі. Духовна боротьба, в центрі якої знаходиться людина, триває не лише у світі, але й у людському серці. Автору не байдужі наслідки цієї боротьби, від перемоги людяності залежить сучасне і майбутнє. Не випадковим є навіть те, що головні герої п’єси – діти. Образ дитини символізує безгріховну чисту душу, таємничі сутності світу можуть осягнути лише саме такі люди: чисті, неупереджені, наївні, з широко розплющеними очима, що тягнуться до добра та здатні на співчуття. 

 3. Символічність Синього птаха й Душі Світла 

 У чому символічність образу Синього птаха? 

 Про це говорить Дух Дуба. Дух Дуба. Знаю, знаю: ти шукаєш Синього птаха, тобто ти хочеш розгадати найвеличнішу Таємницю Буття, Таємницю Щастя... Наші дослідження показали: Синій птах символізує щастя і непізнані таємниці життя, до яких завжди прагне людство. Але було б надто банально і просто тлумачити символ Синього птаха лише як скромне щастя родинного вогнища. І автор не вдовольняється такою символікою. Подарована горлиця принесла радість дівчинці тільки на мить, бо виривається з рук і відлітає. Щастя не можна затримати, привласнити, приручити. Воно завжди попереду, завжди у мріях і сподіваннях, за ним треба йти все життя. Таким видається головний символ драматичної казки Метерлінка. Синій птах, як і Синя квітка романтиків, не дається в руки, він тільки вабить нас усе життя, визначає наші сподівання і діяння. 

 Що ж криється за казковою подорожжю дітей? Який філософський, символічний зміст вкладає Метерлінк у цю подорож? Метерлінка цікавить блукання людської душі у всесвіті, її зіткнення з добром і злом, пошуки Істини й Гармонії. Долати перешкоди допомагає дітям Душа Світла. Невипадково Світло – один з найулюбленіших образів символістів. Саме Душа Світла допомагає дітям збагнути справжні цінності життя, хоча й не дозволяє передчасно відкинути покривало, що приховує незнані істини. Ми думаємо, для справжнього розуміння чогось – надто прості шляхи не існують. Світло допомагає відкрити очі на все, що оточує людей. 

 4. Реальні й міфологічно-казкові образи п’єси «Синій птах» Наші дослідження показують, що всі образи п’єси «Синій птах» можна поділити на образи з реального світу і міфологічно-казкові. Кожен герой твору має свій особливий символічний зміст. 

Тільтіль і Мітіль є реальними, – не просто діти, а уособлення думки письменника про могутність людської природи, про здатність особистості до духовного відродження. Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя Долі, підкоряють природні стихії, перемагають смерть. Символічно, що сусідка Берленго перетворюється уві сні на фею Берилюну, а образ Великої Материнської Любові нагадує Тільтілю його матір. Пес, який є вірним супутником дітей – символ благородності, відважності, а Кішка – улесливості та підступності, якої ніяк не може розкусити Мітіль. Ці герої найчастіше супроводжують у казках людей. Вони одночасно є і казковими, і реальними. У подорожі Тільтіля та Мітіль супроводжують душі Хліба, Води, Молока, Цукру, Вогню, Кішки та Собаки. Вони не завжди постають помічниками: Вода і Вогонь (дві одвічні протилежності) ведуть суперечки. Вогонь – палкий, рухливий, легко спалахує гнівом, а Хліб – добродушний товстун. Інші персонажі з’являються тільки в окремих картинах, несуть найчастіше символічне й філософське навантаження, наприклад, Сон, Смерть, Духи Дерев, Тварини, різні Блаженства, Час тощо. Вони втілюють різні аспекти, різні часові площини, різні цінності людського життя, людську пам’ять і уявлення про майбутнє. Метерлінк розкриває характери, почуття Тварин, Предметів, Рослин; використовує прийом олюднення.