Види диктантів та методика їх проведення

 

Диктант - це такий прийом організації навчальної діяльності на уроці, в процесі якої учні відтворюють письмово сприйнятий ними на слух (продиктований частинами) текст. Терміном диктант позначаємо і продукт цієї діяльності - різновид письмової роботи, виконаної під диктовку.

Істотним як для характеристики самих диктантів, так і їх класифікації є характер відтворення продиктованого тексту. Залежно від завдання, яке випливає з конкретної навчальної мети, продиктований текст учні можуть записувати без змін (слово в слово) або з більшими чи меншими змінами - вибирати лише окремі слова, словосполучення, змінювати їх, доповнювати текст, передавати його власними словами і т.п.

Ознаками (основами) для поділу загальної категорії диктантів на типи можуть бути:

1) мета виконуваної роботи;

2) особливості тексту, який диктуємо;

3) характер відтворенння учнями продиктованого тексту - без змін чи із заданими змінами і якими саме;

4) спосіб (методика) проведення диктанту.

 

Залежно від мети виконуваної роботи диктанти бувають навчальними або контрольними (перевірними).

 

Текст, що диктується, може бути зв'язним (єдиними, цілісним синтаксично і за змістом) або складатись з окремих речень, словосполучень або слів.

 

Залежно від того, як учні записують продиктований їм текст - без змін чи із змінами і якими саме, - диктанти поділяються на чотири групи:

1) текстуальні (дослівні);

2) вибіркові;

3) вільні;

4) творчі.

Самі назви вказуть на специфіку кожного виду.

Текстуальний (без зміни тексту, дослівний) - це такий диктант, при якому учні без будь-яких змін, дослівно відтворюють продиктований їм текст (незалежно від того, зв'язний він чи складений з окремих речень, словосполучень чи слів). При вибірковому диктанті школярі згідно з поставленим завданням фіксують з продиктваного тексту тільки окремі його частини (слова, групи слів, речення). До вільних диктантів належать вправи, в яких учням (при можливості точного відтворення змісту продиктованого значними частинами тексту) дається право використовувати і свої слова, вирази. Під творчим слід розуміти такий диктант, при виконані якого діти вносять конкретні, вказані вчителем, зміни в продиктований (а не створений, складений учнями) текст.

 

Залежно від способу (методики проведення) навчальні диктанти підрозділяються на попереджувальні й пояснювальні.

Якщо спочатку робиться усний аналіз тексту, що диктується, чи практикуються інші форми, щоб попередити неправильне виконання учнями певного завдання, не допустити помилок, то такі диктанти називаються попереджувальними. Попередження помилок може бути лише усним, але з цією метою можна використовувати також таблиці, класну дошку, друкований текст (для зорового сприйманна) тощо. За даною ознакою слід розрізняти слухові і зорово-слухові попереджувальні диктанти.

Так зване коментоване письмо часто розглядають як окремий вид вправ, що знаходиться між попредужвальними і пояснювальними диктантами, оскільки пояснення тексту, що диктується здійснюється у процесі його написання, проте беручи до уваги, що коментування має на меті все ж попередити появу помилок на письмі, то "коментований диктант" на цій підставі слід розглядати як один з різновидів попереджувального.

Пояснювальні диктанти виступають як протилежність попреджувальним - текст спочатку під диктовку записується, потім здійснюється його розбір, виправлення, коментування. Це найчастіше робиться усно, але іноді вдаються і до наочності, щоб ефективніше допомогти учням виправити свої помилки, переконатися в правильності виконання вправи. Тому пояснювальні диктанти відповідно можуть бути слуховими або слухо-зоровими.

 

Існує також такий вид диктанту, як диктант-переклад. Суть його полягає в тому, що текст диктується однією мовою, а фіксується школярами іншою.